Форум села Залокоть Львівської області: новини

Залокоть, це село, яке розкинулось в глибинi гiр, на березi рiчки Бистриця. Ваблять око прекраснi красвиди, бистрi потоки, мальовничi гори, неподалiк мiсто Борислав.
Село дiстало таку назву через те, що треба зробити великий поворот (лiкоть), щоб дiстатися до села. Воно багате на добрих i статечних людей, одне з найбiльш патрiотичних сiл дрогобиччини другої свiтової вiйни i вже в днi новiтньої iсторiї
в часи нацiонального Вiдродження, у 80-90-тi роки минулого столiття. Молодь села завжди була нацiонально свiдомою та патрiотичною завдяки священику Яхну, який добре розумiв нацiональну справу й виховував своїх парафiян в українському дусi.
У селi була деревяна церква, яка нажаль, з невiдомих причин була повнiстю знищена пожежею 16 травня 2006 року.
В тi далекi часи 30-40вих рокiв була читальня Просвiти, де вечорами вiдбувалися репетицiї церковного хору, репетицiї вистав аматорського гуртка.Читальня мала свою власну бiблiотеку. При церквi iснувало Товариство Тверезости, Марiйська дружина й Апостольство молитви. Восени та взимку влаштовувалися в читальнi курси ручних робiт та куховарства.
Дорого заплатило прекрасне поселения з чудовими дворами та рiзнобарвною зеленню села Залокоть.
Нiмецькi фашисти розстрiляли 19 чол., органи НКВС —33 чол. Пiд час боїв, якi вiдбувалися мiж вояками УПА та енкаведистами було втрачено 19 повстанцiв, 18 родин (91 чол) вивезено було до Сибiру. На рiзнi термiни покаракня було засуджено 46 осiб.
Село Залокоть на Дрогобиччинi має чи не найбiльшу кiлькiсть пам’ятникiв у районi. Значною мiрою прилучився до цього Василь Миколайович Хомин, вiн народився в цьому селi, а нинi живе в Бориславi.
Про його життя сповнене трагiзму, можна писати детективний роман. Народився вiн у 1934 роцi в греко-католицькiй родинi. дiди i батьки були побожнi, тож i малий Василько змалку щиро увiрував у Бога.
Пiд час вiйни не стало дiда i батька, на плечi хлопця лягла важка селянська робота, у школi провчився лише пiвроку, а потiм нарiвнi з дорослими газдував на обiйстi.
При вiдступi нiмцiв малий Василько отримав поранення в руку, сусiд повiв його до табору в лiс, там хлопцевi зробили перев’язку, а згодом вiн став помагати повстанцям. Спочатку носив їм їстии, а потiм попереджав чи є в селi енкаведисти. Хтось видав малого i енкаведист iз Пiдбужа взявши його з хати, завiв у потiк i став знущатися над малим, нещадно бив погрожував розстрiлом, аби той признався де переховуються хлопцi в лiсi. Було луже страшно, але його виручив знайомий батька Завадський Іван, який випадково натрапив на них.
Смертельна небезпека чатувала на нього весь той неспокiйний час, часто в хатi робилися обшуки, щоб знайти листiвки i зброю, все це справдi було, але Василь ховав їх у дуплi старої грушi.

у 1952 роцi Василь Хомин з групою побратимiв дав клятву перед образами; якщо хтось залишиться живим, може, колись все-таки эбудеться те, за що воин боролися, висипати могилу полеглим за волю.
Малий розвiдНик чудом залишився живий, щоб нагадати: “Нiхто не забутий, нiщо не забуто”.
Пройшли роки, вiн здiйснив клятву, хоча мав багато супротивникiв. Були такi, що пiдтримували, а були i скептики, але вiн твердо стояв на своему i став органiзатором спорудження братської могили полеглих за незалежнiсть України у рiдному селi.
На могилi-пам’ятнику бiля церкви красусться портрет висiчений на мармуровiй плитi, кущовому Василю Соколу (кличка “Бук”), суворий, з автоматом у руках, нiби стереже спокiй односельцiв i мирне небо над їх головою i сьогоднi. На цьому пам’ятнику на мармуровiй плитi викарбувано ще 124 прiзвища народних месникiв, якi загинули за волю рiдного краю. Посвячення могили-пам’ятника вiдбулося в 1997роцi.
Село славиться ще й тим, що тут народився визначний дiяч ОУН, УГIА Фриз Микола —Вернигора (1914-1969рр.), соратник Степана Бандери. Василь Хомин разом з односельцями спорудили пам’ятник М.Фризу, щоб прийдешне поколiння пам’ятало про тих, хто недочекався вiльної України, яку вони так ревно, не жалiючи життя любили.
На вiдкриття пам’ятника М. Фризу в село з’їхалося багато людей з усiх куточкiв Украни, приїхав i син Ігор iз мамою, дружиною М. Фриза iз Ионкерса. Пам’ятник вiдкривали влiтку 2002 року.
Не давали Василю Хомину спокою i думки про сiм’ю Сидоракiв, яких заживо спалили у власнiй хатi енкаведисти у 1945 роцi. 1 знову, проявивши iнiцiативу, В. Хомин зiбравши небайдужих односельцiв, разом спорудили пам’ятний знак сiм’ї загиблих.
Також при допомозi вчителя мiсцевої школи Панасяка В. було виготовлено стенд iз фотографiями односельцiв, якi загинули за волю Украни.
Ще за селом, в лiсi на гаявинi високої гори Кобилля є братська могила Сiчовим Стрiльцям, в якiй спочивають вiчним сном 16 сiчовикiв. Могила збереглася завдяки односельцю Хомину Григорiю (в селi його знали по iменi Гринцьо), який пiдтримував її, то березовий хрест поставить на мiсцi упалого, то насипле землi, щоб видно було. З приходом Незалежностi могилу односельцi насипали високу-високу i височить вона на горi, нiби стоїть на сторожi навколишнiх сiл.
І прийшла iдея Хомину Василю, що однієї могили мало, треба побудувати каплицю, але на її будiвництво потрiбнi кошти, то вiн пiшов спочатку до односельцiв, а потiм по сусiднiх селах i церквах, по рiзних установах i органiзацiях мiста Борислава. І небайдужi до цiеї справи люди пiдтримали його, грошi були зiбранi, каплиця збудована та прибрана образами, рупшиками, свiтильниками.
30 жовтня 2ОI2року каплицю освятили. На освячення прихало дуже багато людей, i здригнулися вiковiчнi ялини, смереки i бiлокорi берези вiд промов священикiв i простих людей, якi виголошували слова вдячностi загиблим.

Також в селi, на територi школи, стоїть Стелла i.Я.Франку та Т.Г.Шевченку спонсор покiйний Прiцак Якiв Васильович.
Ще мрiє Василь Хомин, щоб школа с. Залокоть носила iм’я Миколи Фриза (Вернигори), та пройшло уже 2 роки з того часу, як була запропонована така думка, але хтось гальмус що справу, а сам Василь не може добиватись цього, бо турбують хворi ноги.
Зараз йому минуло 80, але вiн щиро вiрить, що його почують i таки присвоять школi iм’я безстрашного сина свого народу Миколи Фриза — Вернигори.
допомагали Хомину Василю в цих добрих справах люди рiзних професiй, установ i органiзацiй, односельцi, люди iз сiл: Опаки, Доброгостева; мiста Борислава.
За таку велику роботу Хомину Василю Миколайовичу присвоїли звания “Почесний громадянин села Залокоть”.
Липень 2014 р. Віктор Сипень

Закрити